zuberbiller's journal

На видеопортале YouTube опубликован замечательный ролик. Вначале слишны рассуждения о финансовой системе американского бизнесмена Марка Фабера (Marc Faber), известного своим нестандартным подходом к инвестициям. Предлагаю вам самим полюбоваться крайне импозантным Crysis-Trailer, сопровождаемым приятной музыкой.

S.T.A.L.K.E.R. - Один из самых противоречивых и наиболее неоднозначных проектов современной игровой индустрии. Одни его обожают, другие ненавидят. Вспомним хотя бы неприятную ситуацию с Clear Sky. Однако, даже отбросив в сторону все технические проблемы Чистого Неба, в плане концепции игра была все же слабой. Войны группировок, коридорные миссии "а-ля" Call of Duty, босс-вертолет... Совместимо ли все это в Сталкере? Естественно, кто-то мне возразит, но ... В моих понятиях, S.T.A.L.K.E.R. - это определенного рода хардкор. Когда ты бежишь безграничными просторами Зоны, всегда должен постоянно находиться в напряжении, неуверенности в каждом следующем шаге, вздрагивать от малейшего треска ветки, дуновения ветра... Как бы это странно здесь не звучало, однако лучшим примером выступают книги, написанные по мотивам Сталкера. "Зона - не для людей".

( Read more... )

 

Evil - is good. Именно такую "светлую и мудрую" идею исповедует очередной проект голландского разработчика Triumph Studios, который, откровенно говоря, звезд с неба никогда не срывал. Однако, первая часть Overlord приятно удивила как рядового геймера, так и сурового критика. Не хит, но к когорте игр, на которые стоит обратить внимание, Overlord можно и следует отнести. В современных условиях геймдева проект, общий тираж которого превышает миллион копий, просто обречен на аддон или сиквел. Поэтому общее детище Triumph Studios и Codemasters не стало в этом плане исключением.
( Read more... )

 

Після Ice Age та G-Force закортіло переглянути щось серйозніше.

Отже... "Ангели і Демони" за мотивом однойменного твору Дена Брауна (Dan Brown). З першоджерелом, на превеликий жаль, не знайомий. Тому шквал критики стосовно невдалих змін сценаристами оригіналу ні підтвердити, ані заперечити не можу. В принципі, мені до вподоби кінострічки подібного характеру, однак "Код да Вінчі" ("The Da Vinci Code") не сприйняв. Побоювався, що така ж доля спіткає і наступну екранізацію твору Брауна. Але, на щастя, цього не сталося. Не ідеально, але вже набагато краще. Надмірна динамічність та декілька чудових екшн-сцен із яскравими спецефектами зіграли тут провідну роль. Також отримав змогу проявити себе і Том Хенкс (Tom Hanks). В "Коді" йому явно було нудно та незатишно. Дуже добре попрацювали й оператори - Вічне місто вражає та захоплює.

І все ж, лише 7.5/10. "Коду да Вінчі" взагалі б двійку поставив...

 

Анімаційні фільми - це завжди цікаво. Однак, не всі по-справжньому "припадають до душі". Так склалося, що мене ніколи не приваблювали Мадагаскар та Ice Age. Чому? Не повірите, але точної відповіді, здається, й сам не знаю.

Проте мушу визнати, що Ice Age: Dawn of the Dinosaurs дуже (навіть, дуже-дуже) сподобався. Однозначно найкращий мультик в серії. Чудовий гумор, справді цікавий сюжет... Плюс декілька нових персонажів. Найбільше, звичайно ж, запам'ятався Бак (Buck) - безстрашний мисливець за динозаврами. Надзвичайно вдалий та яскравий образ. До речі, його схожості з Джеком Горобцем (Jack Sparrow) важко не помітити. Скретті (Scratte) - нова подруга невтомного Скрета (Scrat), а за суміcництвом - черговий претендент на всюдисущого жолудя, без сумніву, окраса паралельного (ще й до того ж романтичного) сюжету. Вердикт: дивитися всім обов'язково, хоча б один раз, не пожалієте.

Оцінка - 9/10.

 

Студія Pixar Animation насправді унікальна. Навіть опинившись під крилом всемогутньої Disney, вона навідріз відмовляється знімати дитячі мультфільми. У Wall-E це ще були квіточки, повірте. Мова йде про відверто дорослий підтекст, який так вдало замаскований під масою жартів і приколів.

І так... пропоную вашій увазі Up (так, це ті ж "Вперед і вгору" або "Вверх"). Далекий від думки, що мультфільм сподобається дітям, хоча можу й помилятися. Однак під час першої половини стрічки буде доволі нудно. Згодом вже дещо веселіше. Зокрема вас неодноразово змусить посміхнутися Даг (Dug) - дуже вже балакучий та кумедний пес. На додачу, ще чимало милих жартів від Рассела (Russell), і навіть воркотун Фредріксен (Carl Fredricksen) подобрішає. Сюжет прекрасний і сильний. Плюс ідеальне музичне оформлення, цілком справедливо оцінене на Golden Globe як найкращий саундтрек. Погодьтеся, що подібні мультфільми зустрічаються рідко, тому Up без жодних перебільшень розцінюю як справжній скарб сучасної мультиплікації.
І тому безсумнівні 10/10.

Як ніколи радує Мілан. 5:2 з Дженоа, 3:0 з Ювентусом і 4:0 зі Сієною. Молодці. Продовжую вірити у виграш Скудетто. 

Роланд Еммеріх (Roland Emmerich) в режисерах - це завжди фантистичне видовище. Ось він вкотре й підтвердив свій статус. 2012 - насправді чудовий фільм-катастрофа. Від порівнянь з іншими шедеврами Еммеріха, мабуть таки, утримаюся. Чесно кажучи, впродовж всього часу проведеного перед екраном часто подумки порівнював 2012 з "Титаніком" Кемерона, який завжди був, є і буде для мене ідеалом. Як на мене, тут занадто мало драми. Так-так, драми... Спецефекти звичайно на висоті, видовища предостаньо, але... на одних спецефектах шедевр не створиш. А так, все тут занадто вже коректно і досить часто абсурдно. Про музичне оформлення автори, здається, взагалі забули. Епізодів, які справді брали за душу, практично немає: згадати можна, хіба що, вчинки, поведінку президента США. В цьому плані залишився дещо розчарованим. Хоча, знаючи, що коли в режисерах Еммеріх, то сильного сюжету й глибоких образів персонажів чекати було не варто.  

Оцінка - 8.5/10

"Як швидко плине час! Із кожною новою книжкою про Гаррі Поттера сотні мільйонів читачів у світі дорослішають разом з головним героєм. Наш, Гаррі, здається, закохався... А тим часом темні сили на чолі з лордом Волдемортом отримують могутню підмогу"

Не буду приховувати, що завжди вважав себе фанатом творіння Джоан Кетлін Роулінг (J. K. Rowling). Кожну книжку, прочитав по два, а то й по три рази... Кільканадцять разів передивився кожен фільм... Тому з великим нетерпінням чекав прем'єри шостої частини кіноепопеї. Промо-трейлери - були просто чудовими... Класно змонтована катастрофа Брокдейльського моста, спогад Дамблдора про знайомство з Редлом, наспраді відчувалася зловісна атмосфера... Загалом, все виглядало багатообіцяюче, а головне, так як я і уявляв. Думок про можливе розчарування від майбутнього дітища Девіда Йетса (David Yates) навіть не виникало. Однак, на превеликий жаль, сталося, не як гадалося. 

Після перегляду шостої частини поттеріади, чесно кажучи, враження були досить неоднозначними... Звично екранізації літературних творів, особисто я, оцінюю як фільм за книгою і просто як фільм. Однак подібній схемі піддавалися лише перші три частини, оскільки розмір їх друкованих сестер - порівняно невеликий... Проте "Напівкровний принц" - це швидше кінематографічна ілюстрація, відеодоповнення... Грубо кажучи, перехідний етап між "Орденом Фенікса" та фінальними "Смертельними реліквіями". 

П'ятсот сімдесять дві сторінки... Погодьтеся, об'єм - чималенький... Тому, само собою, що безжалісного опрацювання  ножицями сценариста було не уникнути. Цілком справедливо та правильно були вирізані та відкинуті вбік дещо другорядні сюжетні лінії, зокрема сценаристи так і не повідали нам про стосунки Білла та Флер, про шпигунські будні Добі та Крічера... Здивувала "відсутність" похорону Дамблдора, проте вимушений визнати, що сцена з підняттям паличок вийшла надзвичайно символічною та "сильною". Однак... Надто вже багато ключових сцен і важливих фактів було відкинуто на задній план. А найбільше обурює спотворення (інакше це не назвати) основної сюжетної лінії. За всі дві з половиною години "ефірного часу" Гаррі жодного разу не поговорив з Дамблдором про пошук Волдемортових горокраксів... А про фінальну фразу Снейпа "Так, це я Напівкровний Принц!", взагалі краще промовчу...

З моменту виходу першої частини кіноепопеї минуло вже десять років. Теперішні підлітки-фанати, що становлять чималу частину глядацької аудиторії, практично виросли на творах Ролінг... І враховуючи їхній вік, гадаю, вони схвально оцінили рішення творців фільму вивести на передній план романтичну складову книги, подавши її в стилі американських комедійних серіалів. Гумор гумором, однак... З легкої руки сценаристів, похмуре містичне оповідання ледь не перетворилося на підліткову стрічку про проблеми статевого дозрівання (хоча хтось, можливо, мені й заперечить).

Пригадаємо завершення "Ордена Фенікса", а саме події в Міністерстві магії: битва між смертежерами й аврорами (рос. "мракоборцы"), дуель Дамблдора з Волдемортом... Все виглядало надзвичайно ефектно та яскраво... Тому невипадково, що подібну феєрію, очікував і в "Напівкровному принці". Однак проникнення в замок смертежерів, на диво, залишилось не помітним. Описаної в книжці битви, так і не відбулося... Хіба що Белатриса повеселилася у Великій залі. В результаті, весь екшн зводиться до чарів Дамбі в печері, дуелі Гаррі й Мелфоя у туалеті та "вигаданого" нападу Лестранж та Грейбека на "Барліг". Дефіцит насправді яскравих і динамічних епізодів дещо розчаровує.

Щодо акторської гри, то дуже здивував, в позитивному сенсі цього слова, Том Фелтон (Tom Felton) у ролі Мелфоя: зіграв надзвичайно переконливо і вдало. Плюс, як завжди, блискуче відіграла й Гелена Бонем Картер (Helena Bonham Carter).

Ось начебто і все... 

Оцінка - 7.5/10

P.S.: До речі, при повторному перегляді фільм мені сподобався більше.